1 Книга Самуїла 17
Одного дня малий хлопчина на ім’я Давид прийшов у табір, щоб відвідати своїх братів-воїнів. Давид був пастухом і, як кожен малий хлопець, допомагав своїй сім’ї, доглядаючи за вівцями.
Давид бачив Голіафа і також бачив те, як усі його бояться. Але він не боявся.
Давид підійшов до царя Саула і сказав: «Я не боюся Голіафа і подолаю його». Та Саул відмовляв його: «Ти лише малий хлопець. Як ти зможеш побороти цього велета?» Давид відповідав: «З Божою допомогою я убив левів і ведмедів, що намагалися вкрасти моїх овець. Тож Бог мені допоможе також подолати Голіафа».
Коли Саул почув ці сміливі слова, він дав Давидові свій меч і одягнув на нього шолом та обладунок. Але уся бойова одежа була заважкою для малого Давида. Тож він повернув її Саулові.
Давид вибрав собі п’ять гладеньких камінців. Один поклав у пращу і так пішов воювати з Голіафом. Давид крикнув до Голіафа: «Ти виходиш воювати зі мною зі своїм мечем, списом і усією своєю силою. Я ж іду воювати з тобою із силою, яку мені дав Бог». Тоді Давид побіг ближче до Голіафа, розкручуючи пращу.
Він випустив камінець із пращі і поцілив Голіафові між очі. Велет упав лицем до землі. Давид підбіг до нього, схопив меч Голіафа і стяв йому голову. Голіаф був переможений. Філістимляни, побачивши, що їхнього велетня Голіафа подолав малий хлопчина, взялися навтьоки. А вояки ізраїльської армії були в захоплені від того, як Давид з Божою допомогою знищив Голіафа. Тепер Давид став славетним героєм Ізраїля.
